Ой вербиченько Ой вербиченько, біле личенько, Ти шовкова сон-трава, Пройду отавами, зелен-муравами, На серці згадка ожива. Голос милого незрадливого Ніжно кликав мене вдаль. Бринів за хатою росою-м'ятою Подарував мені печаль. Він з чорнявою ще й з лукавою Ділить серденько своє. Мені ж на ганочку аж до світаночку Сумна зозуля десь кує. Ой вербиченько, темна ніченько, Синя хвиля з-під весла, А ми стрічалися та й не побралися, Доріжка терном поросла.