Ой вербиченько
Ой вербиченько, біле личенько,
Ти шовкова сон-трава,
Пройду отавами, зелен-муравами,
На серці згадка ожива.

Голос милого незрадливого
Ніжно кликав мене вдаль.
Бринів за хатою росою-м'ятою
Подарував мені печаль.

Він з чорнявою ще й з лукавою
Ділить серденько своє.
Мені ж на ганочку аж до світаночку
Сумна зозуля десь кує.

Ой вербиченько, темна ніченько,
Синя хвиля з-під весла,
А ми стрічалися та й не побралися,
Доріжка терном поросла.